Дисплазія кульшового суглоба у собак

Зміст

Що таке кульшовий суглоб і як він працює?

Що таке дисплазія кульшового суглоба?

Причини ДКС та фактори ризику

Діагностика дисплазії кульшового суглоба

Лікування — сучасні підходи

Профілактика дисплазії кульшового суглоба у собак

Дисплазія кульшового суглоба – досить поширена недуга у песиків, особливо великих порід. Вважається, що це спадкове захворювання і чимало порід мають генетичну схильність до даного порушення. Однак зовсім не означає, що якщо ваш песик належить до групи ризику, то в нього обов’язково буде дисплазія кульшового суглоба. Зовсім ні. Однієї лише природної схильності для розвитку патології недостатньо. Поштовх захворюванню дають численні зовнішні фактори, які надалі прискорюватимуть руйнування суглоба. Якщо ж уникати цих чинників і забезпечити улюбленцю відповідні умови, він проживе здорове й щасливе життя, не маючи проблем із суглобами.

У цій статті розповімо вам, що таке дисплазія кульшового суглоба, як вона виникає, чим небезпечна. Також розкажемо про характерні симптоми та можливі способи лікування. Але хотілося б зосередити вашу увагу не на лікуванні, а на профілактиці цього захворювання опорно-рухового апарату, яка не потребує особливих зусиль чи коштів, але вбереже вашого хвостатого від проблем.

Що таке кульшовий суглоб і як він працює?

Кульшовий (тазостегновий) суглоб — це один із найбільш важливих суглобів опорно-рухового апарату собаки. Він з’єднує стегнову кістку з тазом і працює як куля в чашці: кругла головка стегна щільно вкладається у вертлюжну западину таза. Така будова забезпечує стабільність, амортизацію та ефективну передачу сили під час руху. При правильно сформованому суглобі головка щільно контактує із западиною, а зв’язки та м’язи утримують конструкцію стабільною під час ходи, бігу чи стрибків.

Зазвичай у цуценят при народженні суглоби цілком здорові. Але з у віці 3-4 місяці може розвиватися гіперрухливість суглоба, що призводить до порушення ходи, вивихів та розтягування суглобової капсули.

Що таке дисплазія кульшового суглоба?

Дисплазія кульшового суглоба (ДКС) — це генетично зумовлене і багатофакторне порушення розвитку кульшового суглоба. В цьому випадку голівка стегнової кістки недостатньо щільно прилягає до вертлюжної западини. Це, як вже зазначалося, призводить до нестабільності суглоба, підвивихів і вивихів, передчасного зносу хряща та розвитку остеоартрозу (депресивних дегенеративних змін). Ознаки захворювання можуть спостерігатися в цуценят з 4-місячного віку і в більш старших собак. Важливо розрізняти ознаки втоми чи травм і симптоми ДКС. Дисплазія кульшового суглоба – це не раптове «травматичне» ушкодження, а дефіцит нормального формування суглоба ще в ранньому віці, який проявляється по мірі зростання собаки. Якщо своєчасно не вжити заходів і не зупинити розвиток захворювання, песик може втратити здатність рухатися.

Причини ДКС та фактори ризику

Головний фактор ризику — це успадкована схильність. Якщо хоча б в одного з батьків були ознаки ДКС, ризик розвитку порушення у потомства значно вищий. Тож якщо ви хочете купити песика, завжди цікавтеся станом здоров’я батьків, їхніми медичними документами та зверніть увагу на умови утримання цуценят. Нагадуємо: при правильному догляді та харчуванні навіть у собак зі схильністю до дисплазії вона практично не розвивається або стає помітною у похилому віці. Тож надзвичайно важливу роль у розвитку хвороби відіграють фактори навколишнього середовища та породні особливості. До них належать:

• швидкий ріст у цуценят собак великих порід – м’язова маса збільшується, а кістки та суглоби «не встигають» за нею, тому є слабким місцем;
• надмірна вага – вона значно збільшує навантаження на суглоби;
• неправильне годування – окрім зайвих калорій мається на увазі надлишок кальцію, вітаміну С та В1 в раціоні цуценят та молодих песиків;
• часті інтенсивні фізичні навантаження в період росту;
• травми задніх кінцівок у віці до 12 місяців.

Як бачите, дисплазія — полігенне захворювання, яке формується під впливом генетичних та зовнішніх чинників, і саме поєднання цих факторів визначає тяжкість стану.

Часто виникає питання: які породи найбільш схильні до дисплазії? ДКС найчастіше зустрічається у середніх, великих і гігантських порід, зокрема:

• німецьких вівчарок;
• лабрадорів ретріверів;
• золотистих ретріверів;
• ротвейлерів;
• бернських зененхундів;
• боксерів;
• ньюфаундлендів;
• маламутів та ін.

Це пов’язано з їхнім великим розміром, швидким ростом і спадковою схильністю.

Симптоми

Ознаки дисплазії на початкових етапах хвороби можуть бути неочевидними, тож без уважного спостереження за улюбленцем виявити симптоми на ранній стадії буває важко. Але якщо ваш хвостик належить до породи, схильної до ДКС, приділяйте особливу увагу його поведінці. Найпоширенішими симптомами дисплазії є:

• кульгавість задніх кінцівок, особливо після ігор або фізичного навантаження;
• небажання бігати, стрибати, підніматися по сходах;
• утруднене лягання та вставання – після відпочинку утруднення зі зведенням на лапи особливо помітні;
• «кролячий» стиль ходи задніми лапами – песик закидає їх убік;
• швидка втомлюваність під час прогулянок;
• атрофія м’язів стегна з обох боків;
• біль при дотику до нижньої половини тіла, особливо в області кульшового суглоба.

Симптоми можуть змінюватися від легких до виражених залежно від ступеня дисплазії. Вирізняють чотири ступені розвитку хвороби. На першому етапі центр головки стегнової кістки розташовується на дорсальному краю вертлюжної западини. Суглоб і тканини навколо залишаються незміненими.

Другий ступінь ДКС визначається, коли голівки стегнової кістки виходить за межі вертлюжної западини, але 25-45% голівки ще перебувають у  западині і патологічні зміни тканин незначні.

Третій ступінь дисплазії – голівка стегнової кістки знаходиться за межами вертлюжної западини, в ній залишається менше 25% голівки і вже є помірні патологічні зміни суглобу.

На четвертому ступені ДКС контакт між головкою стегнової кістки та вертлюжною западиною мінімальний або відсутній, вторинні зміни суглоба та тканин явно виражені.

Діагностика дисплазії кульшового суглоба

Діагностика ДКС зазвичай має два етапи. Перший етап – фізичний огляд собаки. Під час огляду ветеринар оцінює ходу, рухливість кульшового суглоба, амплітуду руху кінцівки, наявність і ступінь болю в суглобах. Огляд передбачає також використання специфічних тестів для визначення рухливості тазостегнового суглоба, наприклад, тест Ортолані.

Другий етап – рентген. При підозрі на ДКС у цуценят рентгенографію можна робити вже у віці 4–6 місяців, проте остаточна оцінка проводиться після завершення росту суглобів, тобто після 12 місяців, а для собак великих і гігантських порід – у віці 1,5 року.

Рентгенологічна діагностика дисплазії зазичай робиться під наркозом. Чому так? Річ у тім, що для отримання максимально точних знімків потрібно, щоб песик повністю розслабив м’язи, задні лапи мають бути паралельними і витягнутими, а в песиків із дисплазією така поза зазвичай викликає біль. Оскільки правильна інтерпретація знімків та отримання достовірних результатів залежить від правильного укладання чотирилапого, наркоз або застосування седативних засобів є необхідним.

У деяких випадках ветеринар може призначити також комп’ютерну томографію.

Лікування — сучасні підходи

Дисплазія кульшових суглобів вважається невиліковною патологією, тож лікування спрямоване не на повне одужання, а на поліпшення самопочуття, збереження рухливості й усунення дискомфорту, а також на уповільнення розвитку ускладнень.

Підхід до лікування, як і консервативного, так і оперативного, залежить від низки факторів, зокрема віку та загального стану песика,  стадії розвитку дисплазії, наявності супутніх патологій.

Консервативне лікування передбачає коригування способу життя. Мається на увазі:

• корекція ваги тіла та перегляд раціону;
• контроль фізичної активності (регульовані помірні навантаження);
• фізіотерапія, плавання, масаж;
• підтримка м’язів.

Медикаментозне лікування передбачає використання нестероїдних протизапальних засобів та хондопротекторів. Поєднання всіх цих методів дає хороший результат на початкових стадіях захворювання. Але найбільш ефективним вважається хірургічне лікування.

Хірургічне лікування призначається для стабілізації суглоба чи виправлення його форми. Вибір методу хірургічного лікування залежить від віку та самопочуття песика, а також від стану власне суглоба. Цуценятам у віці 4 місяців рекомендований ювенальний симфізіодез. Ця операція дозволяє у повній мірі відновити функцію суглоба, малотравматична і порівняно недорога. У більш пізньому віці використовуються подвійна чи потрійна остіотомія, артропалстика, видалення голівки стегна або повна заміна суглоба.

---

Вам буде цікаво дізнатись: Вітаміни для улюбленців - як додаткова підтримка організму

---

Якщо ви помітили в улюбленця симптоми ДКС, але не маєте можливості одразу звернутися до клініки, як надати першу допомогу? Що робити?

• Обмежити фізичні навантаження.
• Подбати, щоб підлога була неслизька, бо ковзання погіршує стан і може призвести до травми.
• Скоригувати харчування так, щоб песик отримував все необхідне і не переїдав, бо зайва вага створює додаткове навантаження на суглоби.
• Не давати самостійно знеболювальних без рекомендації ветеринара.

Профілактика дисплазії кульшового суглоба у собак

Хоч повністю запобігти генетиці неможливо, але ви цілком можете створити умови, за яких у захворювання просто не буде розвиватися або воно дасться взнаки, коли улюбленець досягне похилого віку.

Перше і головне: купуючи цуценя завжди детально з’ясовуйте стан здоров’я його батьків. Якщо хоча б в одного спостерігалися симптоми ДКС, ризик захворіти у їхнього потомства збільшується.

Цуценята великих порід ростуть досить швидко, тож треба контролювати темпи зростання та вагу, аби не перевантажувати ще слабкі і не розвинені у повній мірі суглоби. Дотримуйтеся рекомендованого режиму годування і давайте корм, призначений для цуценят великих порід – він має збалансований склад, що враховує особливості малюків.

У період активного росту, тобто до 1-1,5 років, контролюйте фізичні навантаження хвостика. Вони мають бути помірними, а також не сильно навантажувати хребет та стегна. Травми у цьому віці часто призводять до розвитку ДКС.

Ті самі рекомендації стосуються і дорослих собак. Стежте за вагою чотирилапого і коригуйте фізичні вправи, уникаючи тих, які можуть травмувати кульшовий суглоб. Якщо ваш песик входить до групи підвищеного ризику — обов’язкові регулярні огляди у ветеринара з раннього віку.

Дисплазія кульшового суглоба — це поширена ортопедична патологія, яка значно впливає на якість життя собаки. Своєчасна діагностика, правильний підхід до лікування та відповідальна профілактика здатні значно покращити самопочуття улюбленця в будь-якому віці.

Хочеш дізнатися більше?

Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:

• - Лікування лишаю у собаки — як і чим лікувати стригучий та рожевий лишай у домашніх умовах
• - Вушний кліщ у собак (отодектоз): симптоми, лікування та профілактика
• - Випадає шерсть у собаки: причини облисіння та лікування
• - Як зрозуміти, що у собаки глисти: симптоми, лікування, профілактика
• - Дирофіляріоз у собак: діагностика, лікування та профілактика
• - Які препарати для собачки слід використовувати навесні?
• - Які вітаміни краще для собак

Наші соціальні мережі