Німецькі вівчарки: про породу, дружбу та відданість

Поділитися:

Зміст

Німецька вівчарка: зовнішність і темперамент

Цуценя німецької вівчарки: вибір, догляд, виховання

Німецька вівчарка — мабуть, найвідоміша й найпопулярніша собака у світі. Навіть якщо ви зовсім не розбираєтеся в породах, то безпомилково впізнаєте німецьку вівчарку. Статна, міцна, спритна, витривала — такою є її зовнішність. Розумна, віддана, любляча — така її вдача. Ця собака підкорить ваше серце з першого погляду!

Трохи історії

Коріння породи сягає пастуших собак Європи, насамперед Німеччини. Такий сильний і витривалий пес був незамінним помічником пастуха — допомагав переганяти й охороняти стадо від хижаків, захищав майно.

Хоча такі собаки були популярні протягом багатьох років, в окрему породу їх виділили завдяки зусиллям однієї людини. Макс фон Штефаніц був вражений розумом і грацією цих собак. Саме завдяки його ініціативі було створено Товариство німецьких вівчарок. А його трирічний улюбленець Хоранд фон Графрат став першим собакою, зареєстрованим у племінній книзі товариства. Саме він вважається першою німецькою вівчаркою у світі.

Німецька вівчарка: зовнішність і темперамент

Стандарт породи

Перший стандарт породи було розроблено у 1891 році. Німецькою вівчаркою вважалася собака із загостреними вухами, видовженою мордою та пухнастим хвостом, опущеним донизу. Середній зріст становив 50–55 см. Допускалися чорне, біле, сіре, жовто-руде забарвлення, а також однотонне або з відмітинами. Породу поділяли на три типи: жорсткошерсті, гладкошерсті та довгошерсті. Відтоді стандарт зазнав певних змін.

FCI висуває такі вимоги до породи:

Параметр	Характеристика
Зріст і вага	самець — 60–65 см, вага 30–40 кг; самка — 55–60 см, вага 22–32 кг
Характер	урівноважений, собака впевнена в собі, доброзичлива, легко навчається, із міцною нервовою системою
Очі	темні, мигдалеподібної форми
Вуха	стоячі, загострені, вушні раковини спрямовані вперед
Хвіст	плавною дугою опускається щонайменше до скакального суглоба, але не заходить за середину плесна
Шерсть	остьова шерсть із підшерстком або довга остьова шерсть із підшерстком
Забарвлення	чорно-жовте, чорно-сіре, чорно-руде, суцільне чорне, зонарно-сіре, зонарно-руде

Екстер'єр, безумовно, має велике значення. Але вирішальну роль відіграє зовсім не форма очей чи забарвлення шерсті. Першим у переліку дискваліфікувальних вад стандарту зазначено агресивну або надмірно полохливу поведінку. Саме врівноважений характер, а не колір шерсті чи довжина хвоста, робить німця справжнім німцем.

Вам буде цікаво дізнатись: Топ 10 кормів для собак

Сьогодні порода поділяється на дві лінії: робочу та виставкову. Для першої найважливішими є витривалість і спритність, для другої — відповідність зовнішньому стандарту, зокрема характерна сильно похила лінія спини. Вважається, що представники робочої лінії енергійніші й краще підходять для активної служби або спорту, тоді як виставкові — спокійніші та комфортніші для життя в родині. Водночас виставкову лінію дедалі частіше критикують, адже для німецької вівчарки насамперед важливі саме робочі якості.

Характер німецької вівчарки

Ці собаки врівноважені й розумні. Вони люблять свою родину та дітей. Із кішками й іншими домашніми улюбленцями зазвичай добре ладнають, особливо якщо цуценя з'являється в домі, де вже є кіт. Дорослий пес може вороже поставитися до нового чотирилапого члена сім'ї, і вам доведеться проявити терпіння, щоб подружити їх. Однак це велика собака, тому маленька дитина ніколи не повинна залишатися з нею наодинці.

Німецькі вівчарки — справжні трудівники. Вони працюють як пошуковці, слідопити, охоронці, компаньйони, реабілітологи. І найголовніше — вони отримують задоволення від роботи! Адже робота — це те, що вони роблять разом із вами. Собака відчуває, що ви пишаєтеся її успіхами!

У цих собак дуже розвинений охоронний інстинкт. Якщо вівчарка вирішить, що її дому або її людям хтось загрожує, реакція буде миттєвою. Ваше завдання — навчити її реагувати на команди та ігнорувати подразники.

Цуценя німецької вівчарки: вибір, догляд, виховання

Вибір цуценяти

Розплідників німецьких вівчарок існує безліч. Одні спеціалізуються на виставковій лінії, інші — на робочих якостях. Знайти цуценя можна там або через знайомих собаківників. Головне — визначитися, для чого вам потрібен собака: друг, охоронець чи слідопит? Ви хочете брати участь у виставках чи плануєте разом із собакою навчатися пошуковій справі? А може, вам просто хочеться повертатися додому, де на вас чекатиме чотирилапе диво? Саме від цього й варто відштовхуватися.

Дізнайтеся про робочі якості батьків, за можливості подивіться на них, оцініть їхню поведінку й темперамент. Але не забувайте: медалі не такі важливі, як міцна й урівноважена психіка.

Зазвичай цуценят починають відлучати від матері у віці від 45 днів. Пізніше — можна, але раніше робити це вкрай небажано. Загальна рекомендація — обирати найактивнішого малюка в посліді. Зверніть увагу, як він реагує на нові для нього явища: із цікавістю чи зі страхом, чи йде на контакт. Чотирилапий малюк має бути міцним, активним, із нормальною координацією рухів. Гарний апетит і блискуча густа шерсть також свідчать про здоров'я. Уточніть, скільки цуценят у посліді. Якщо їх більше ніж дев'ять, дізнайтеся, чим і як їх догодовували. Материнського молока часто не вистачає на таку кількість малюків, і хтось із них може недоїдати.

До двох місяців цуценя вже може мати деякі щеплення. Уточніть, чи внесена ця інформація до ветеринарного паспорта, чи є документи взагалі, чи їх доведеться оформлювати самостійно.

Усе це важлива теорія. Але практика показує, що собаку часто обирають інтуїтивно: якийсь пухнастий малюк западе вам у душу з першого погляду. Саме він і стане вашим єдино правильним вибором.

Як виховувати цуценя?

Для собаки ви не просто господар — ви цілий світ. Від вас залежить, якою вона виросте: сміливою чи полохливою, врівноваженою чи нервовою. Щоб собака щасливо жила в суспільстві — як собачому, так і людському, — її необхідно соціалізувати, давати їй можливість контактувати з іншими домашніми улюбленцями, знайомити з людьми, водночас, звісно, не допускаючи надмірної фамільярності з їхнього боку. Навчання необхідним командам стане для собаки цікавою грою. До того ж це ще одна чудова можливість провести час разом із вами.

Німці дуже розумні, тому обов'язково спробують намацати межі дозволеного й розширити їх. Будьте послідовними у своїх заборонах і дозволах. Усе, чого не можна дорослому собаці, не можна й цуценяті. Якщо ви не плануєте спати із собакою в одному ліжку, то й маленьке пухнасте цуценя не повинно мати туди доступу. Навіть якщо воно дуже просить і у вас крається серце. А якщо ви не проти ділити улюблений диван із собакою, тоді підсаджуйте туди малюка, поки він ще не може застрибнути сам.

Змиріться з безладом і руйнуваннями в перші місяці. Безглуздо сварити цуценя, якщо після його пустощів минуло багато часу. Воно просто не зрозуміє, чим саме ви незадоволені. Поки малюк пізнає світ, приберіть усі дорогі вашому серцю речі так, щоб він не зміг до них дістатися й спробувати їх «на зуб». Забезпечте його в цьому віці іграшками — тоді він займатиметься ними, а не меблями.

Дуже важливо змалку давати німцю не лише фізичне, а й інтелектуальне навантаження. Звісно, завдання потрібно добирати відповідно до віку, а їхню складність підвищувати поступово. Вівчарка без проблем опанує загальний курс слухняності. Для заохочення використовуйте радісний тон і ласощі. Якщо ви чимось незадоволені, говоріть про це собаці суворим голосом. Німці чудово зчитують ваші інтонації та емоції. Ваша радість і ентузіазм передаються їм, тому всі базові команди намагайтеся відпрацьовувати в гарному настрої. Якщо ж планується навчання особливих навичок, краще звернутися до кінолога.

Навчання починайте з перших днів спільного життя. Це справді важливо. За статистикою, саме представники цієї породи найчастіше кусають людей. Звісно, частково це пов'язано з тим, що німецькі вівчарки дуже поширені. Але це також свідчить про помилки у вихованні.

Пам'ятайте: вихований пес живе щасливіше, ніж невихований. Він щодня отримує більше нових вражень. Собаку, у поведінці якого ви впевнені, ви візьмете із собою до кафе, у відпустку, у гості, відпустите з повідця в дозволених для цього місцях, познайомите з новими людьми й домашніми улюбленцями. А пса, який проявляє невмотивовану агресію або постійно намагається щось з'їсти на вулиці, ви вигулюватимете біля будинку лише по 10 хвилин на день.

Утримання німецької вівчарки

Чи можна тримати німецьку вівчарку в квартирі?

Німець — великий собака. Але він цілком може жити в міській квартирі за умови, що протягом дня отримуватиме достатнє фізичне навантаження. Дисциплінованість та інтелект цієї породи дозволяють однозначно відповісти на запитання, чи можна тримати німецьку вівчарку в квартирі: так. Проте є кілька нюансів.

Вирішуючи, чи варто заводити німецьку вівчарку в квартирі, оцініть свою готовність приділяти час прогулянкам і регулярним заняттям. Тривалі прогулянки з активними іграми та розумовими навантаженнями допомагають підтримувати гарну фізичну форму й розвантажують нервову систему. Якщо забезпечити достатній моціон, великий чотирилапий друг спокійно відпочиватиме вдома, не проявляючи тривожності та деструктивної поведінки.

Оцінюючи, чи можна тримати німецьку вівчарку в квартирі саме у вашому випадку, заздалегідь визначтеся, де й як облаштуєте її місце. Виділіть німцю власний куточок або лежанку, де улюбленець зможе відпочивати на самоті. Бажано, щоб із цього місця собака бачив двері та міг спостерігати за вами, коли ви працюєте або відпочиваєте, — охоронний інстинкт спонукає його контролювати простір навіть уві сні. Лежанка собаки — це місце, де вона має право на тишу й відпочинок. Не проганяйте її звідти, якщо чимось незадоволені, і не сваріть.

Правильний догляд, турбота та щоденне дресирування надзвичайно важливі для збереження гармонії. Якщо ви все ще вирішуєте, чи варто заводити німецьку вівчарку в квартирі, знайте: за грамотного підходу спільне життя принесе вам максимум радості.

Догляд за німецькою вівчаркою в приватному будинку

Правильний догляд за німецькою вівчаркою в приватному будинку також передбачає, насамперед, облаштування місця для утримання. У такому разі зручно обладнати для собаки вольєр із будкою. Розмір і вольєра, і будки має відповідати розмірам собаки. У вольєрі він повинен мати можливість побігати, а в будці — прийняти зручне положення.

Власне подвір'я не означає, що прогулянки більше не потрібні. Річ у тім, що, знайомлячись із новими місцями, запахами й подразниками, собака розвивається. Замкнути його у дворі, навіть великому й затишному, — жорстоко. Розуміючи, як утримувати німецьку вівчарку в приватному будинку, обов'язково виділяйте час для тривалих спільних прогулянок.

Організовуючи догляд за німецькою вівчаркою в приватному будинку, стежте за температурою повітря надворі. У спеку собаці потрібні тінь і прохолода. Звісно, залишати собаку у вольєрі під час сильних морозів не можна. Йому необхідно забезпечити тепло та спокій.

І найважливіше правило утримання німецької вівчарки в приватному будинку — безпека. Приділяйте особливу увагу безпеці території. Надійний паркан і добре укріплений периметр допоможуть запобігти підкопам і випадковим втечам. Регулярно оглядайте подвір'я на наявність небезпечних предметів, отруйних рослин і щілин в огорожі.

Догляд за собакою

У нормі собака линяє двічі на рік. У цей період його необхідно регулярно вичісувати, щоб позбутися підшерстка. У довгошерстих собак бажано підстригати шерсть між пальцями лап — туди часто забиваються дрібні камінці та колючки, які складніше видалити. Під час активних прогулянок кігті зазвичай добре сточуються природним шляхом, але взимку може виникнути потреба їх підстригати. Для цього знадобиться кігтеріз.

Регулярно оглядайте зуби та вуха собаки, щоб він звик до цієї процедури. Щодо чищення зубів рекомендації ветеринарних лікарів різняться. Одні радять робити це раз на тиждень, інші — давати собаці достатньо твердих ласощів, щоб він самостійно очищував ними зуби.

Після кожної прогулянки лапи собаки потрібно мити й оглядати. Якщо так можна висловитися, чисті лапи — запорука здоров'я. Купають собаку в міру забруднення, занадто часто робити це небажано. Довгошерсту німецьку вівчарку після купання обов'язково потрібно добре висушити, щоб вона не застудилася.

Раціон німецької вівчарки

Як і для інших порід, існує два варіанти годування: натуральне харчування або готові раціони (сухі та вологі корми). Кожен із них має свої переваги й недоліки. «Довідник службового собаківництва» рекомендує таку кратність годування цуценят:

1–2 місяці — 6 разів на день;
2–3 місяці — 5 разів на день;
3–6 місяців — 4 рази на день;
6–8 місяців — 3 рази на день.

Після досягнення одного року собаку переводять на дворазове годування. Дорослого пса допустимо годувати один раз на день. Однак цього ніколи не слід робити перед прогулянкою, адже зростає ризик завороту шлунка, після якого собаку не завжди вдається врятувати.

Повноцінний раціон критично важливий у перший рік життя. У період росту організм має отримувати достатню кількість білка, мінералів, вітамінів та енергії. Готові раціони забезпечують улюбленця всіма необхідними мікроелементами. Для цуценят краще обирати сухі корми класу суперпреміум або холістик. Їх випускають, зокрема, Savory, Carnilove, Acana, Brit Fresh, Brit Care та інші. Хорошим вибором стануть Brit Fresh Puppy Junior Growth & Joints (яловичина та гарбуз), Carnilove Large Breed Puppy (лосось та індичка), Brit Care Junior Large Breed (ягня та рис), Optimeal (індичка) для цуценят великих порід. Один-два рази на тиждень можна запропонувати улюбленцю вологі корми цих самих брендів. Рекомендовану добову норму вказано на упаковці, її ділять на кількість годувань. Стежте за тим, як швидко малюк з'їдає свою порцію: якщо надто швидко й без залишку — її варто збільшити, якщо повільно й залишаючи корм — зменшити. Також орієнтуйтеся на те, як він набирає вагу.

Готові раціони вже містять необхідні вітаміни, тому додатково давати їх цуценяті без рекомендації ветеринарного лікаря не потрібно. При натуральному харчуванні вітамінні добавки будуть корисними, однак купувати їх слід лише після консультації з фахівцем. Для німецької вівчарки добре підійдуть вітаміни для собак великих порід Canina Canhydrox GAG.

Як зрозуміти, що ви годуєте цуценя правильно? Оцініть його стан здоров'я. Якщо воно добре набирає вагу, активне, молочні зуби своєчасно змінюються постійними, отже, раціон підібраний правильно.

Хвороби німецьких вівчарок

За правильного догляду та сприятливих обставин німецька вівчарка може прожити до 16 років. Після восьми років собака переходить до категорії літніх, тому його здоров'ю потрібно приділяти більше уваги.

Цуценята німецької вівчарки, як і представники інших порід, схильні до вірусних інфекцій. Для захисту від них собаку вакцинують відповідно до календаря щеплень.

Німецькі вівчарки мають генетичну схильність до таких захворювань:

дисплазія кульшового суглоба — виникає внаслідок аномального розвитку суглоба, проявляється слабкістю кінцівок, кульгавістю та порушенням їх функції;
кардіоміопатія — захворювання серця, що проявляється слабкістю, швидкою втомлюваністю та задишкою;
екзокринна недостатність підшлункової залози — виникає через недостатню кількість травних ферментів, проявляється виснаженням і сповільненням росту;
атопічний дерматит — алергічне захворювання, яке супроводжується сильним свербежем і висипаннями;
епілепсія — захворювання нервової системи, що проявляється судомами;
гемофілія — проявляється порушенням згортання крові.

Щоб мінімізувати ризик цих захворювань, купуйте цуценя у перевіреного заводчика. Генетичні хвороби повністю вилікувати неможливо, однак можна суттєво покращити якість життя собаки.

Загалом німецькі вівчарки схильні до захворювань опорно-рухового апарату. Правильний раціон і помірні фізичні навантаження значно знижують ризик їх розвитку. Для правильного формування кісток і хрящів рекомендоване співвідношення кальцію та фосфору 1,2:1, також важливими є омега-3 жирні кислоти та вітаміни А і D.

Не варто забувати й про паразитарні захворювання. Піроплазмоз трапляється у собак будь-яких порід, і німецькі вівчарки не є винятком. Його переносить іксодовий кліщ. При гострому перебігу після зараження собака стає млявим, у нього підвищується температура тіла. Якщо не розпочати лікування протягом 4–5 днів після появи перших симптомів, тварина може загинути. Основою профілактики є своєчасна протипаразитарна обробка.

Німецька вівчарка — майже ідеальний собака: красива, розумна, із міцним здоров'ям і врівноваженим темпераментом. Ваше завдання — не зіпсувати цуценя та виховати щасливого улюбленця. Любіть його, насолоджуйтеся кожною хвилиною спілкування — і він відповість вам безмежною відданістю й ніжністю.

FAQ

Скільки живуть німецькі вівчарки?

У середньому ці собаки живуть 9-13 років. При правильному харчуванні та хорошій генетиці цей термін може тривати до 16 років. У віці 7-8 років робочі представники цієї породи відправляються на пенсію. Після 8 років за їхнім здоров'ям треба ретельно стежити.
Як помирають німецькі вівчарки?

Молоді собаки часто гинуть під колесами машин. Навіть вихований пес, загравшись, може вискочити на дорогу і загинути. Щоб уникнути цього, вигулюйте його на повідці та відпускайте тільки в дозволених місцях. Вікові собаки помирають від хвороб або від старості: поступово вони відмовляються від їжі, стають слабкими, мало рухаються. Щоб собака жив довго, йому потрібне правильне харчування, достатні навантаження, регулярні огляди ветеринара і ваша любов.
Коли у вівчарки встають вуха?

Ставати вуха починають у два місяці. Поступово хрящ зміцнюється, і до п'яти-шести місяців процес закінчується. Якщо цього не сталося, зверніться до ветеринара. Після семи місяців поставити вуха німцеві вкрай складно. Дуже важливо, щоб у раціоні цуценяти було достатньо вітамінів і мінералів. Також вушка важливо тренувати — періодично видавати звуки, кликати цуценя, щоби воно насторожувалося і ворушило вушками в бік звуку.

Хочешь дізнатись більше?

Після прочитання нашої статті, перегляньте додаткову інформацію нижче:

Наші соціальні мережі

Анастасія Василенко

Автор с 10-летним опытом. С большим трепетом и заботой относится к нашим младшим братьям. Сотрудничает с ветеринарными врачами Master Zoo, что позволяет ей отвечать на вопросы, которые интересуют владельцев и любителей домашних питомцев! Опыт и навыки автора блога:10-й год в области копирайтинга;Более 25 наполненных качественным контентом сайтов;Знание и понимание отраслевой специфики;Высшее образование с инженерным и педагогическим уклоном;Знаю все о создании контента, особенностях и нюансах ниши;

Вам сподобалась публікація?